Фотографії варті тисячі слів

Вкрадено: тут.

Таємничі тіні звичайних речей

Роботи артистки на ім'я Кумі Ямасіта є прекрасним прикладом двох сторін істини: це приклад того, що речі не завжди є такими, якими здаються на перший погляд, того, що іноді ми повинні поглянути на них в іншому світлі, щоб відкрити новий сенс. Якщо це звучить занадто загадково, просто подивіться як вона вдихає нове життя в прості речі шляхом правильного розташування світла і тіні.

"Орігамі" (2005) - Кожен кольоровий лист на стіні, показує свій власний силует

Як і художник який намагається створити зображення найменшим числом мазків, Ямасіта використовує тонкі шматочки дерева, паперові квадрати або алюмінієві літери та цифри. Хоча самі творіння без світла це лише каламбур, їх сенс досить важкий для сприйняття: наприклад профіль чоловіка нагорі, він символізує думки та слова які спливають в наших думках, які проходять через наш розум. 

Це, ймовірно, її найпростіша установка. Знак оклику, підсвічений збоку, перетворюється на знак питання. Ніби тверде переконання, що раптом похитнулося. 

Просто? Не зовсім. Каже нью-йоркська художниця японського походження, про свою мотивації:

"Своїми роботами я намагаюсь звернути увагу на те, як ми упереджено ставимось до речей що знаходяться навколо і всередині нас. Завжди легко пасивно звернутися до підготовленої кимось інформації. Знання, ідеї та цінності занадто часто сприймаються без питань". 

Хоч народилась і виросла у Японії, більшу частину свого дорослого життя Кумі Ямасіта провела за кордоном, починаючи з середньої школи за обміном в США у 1984 році. Потім вона закінчила як бакалавр образотворчих мистецтв Коледж мистецтв у Вашингтоні в 1994 році, а після цього отримала ступінь магістра образотворчих мистецтв у 1999 році в Школі мистецтв Великобританії у Ґлазґо. З тих пір вона брала участь приблизно у тридцяти групових виставках, та мала більше десяти своїх власних по всьому світу. Вона також отримала безліч нагород за свої роботи.

Якщо ви хочете побачити як це робиться, от відео "Діалог" (1999), силуети двох розмовляючих голів створені за допомогою світла, двигуна, стирола, плюс тіні від шестидесяти обертаючихся профілів освітлених з бокової сторони. Можете зрозуміти про що вони говорять?

Якщо ж ви хочете дізнатись ще більше ви повинні подивитись це останнє відео Кумі Ямасіта в якості гостя на шоу Такеші Кітано "Unbelievable", спеціальне шоу про візуальних художників яке було показане по японському телебаченню 21го березня 2008го року. Не пропустіть "створення" і реакція публіки - це варто дивитися від початку до кінця!

На сайті артистки можете побачити більше робіт, а також ті які вона створює не за допомогою світла і тіней, а іншої, не менш цікавої техніки.

Енсьєрро

 

Енсьєро (ісп. encierro, від encerrar «зачиняти»; баскс. Entzierro) — іспанський (в т.ч. баскський) національний звичай, що полягає у забігу, фактично втечі, її учасників від спеціально випущених із хлівів биків, корів або телят.

Організація і порядок проведення енсьєрро

Довжина маршрута енсьєро зазвичай складає близько одного кілометра. Бігунами, тобто активними учасниками дійства, потенційно можуть бути всі охочі чоловіки — в першу чергу, це завжди аматори й прихильники місцевих клубів любителів кориди (вони, як правило, легко пізнавані за спеціальною своєрідною уніформою). Оскільки енсьєрро притягує численних туристів, то серед натовпу «втікачів» чимало іноземців. Загалом організатори заходу ретельно підходять до відбору бігунів, відсіюючи й не допускаючи до забігу осіб у стані алкогольного сп'яніння, під дією мед. або наркотичних препаратів, осіб кволих і з фізичними вадами. Втім, попри всі перестороги, саме сп'янілі іноземні туристи найчастіше отримують травми під час енсьєрро.

Бігуни розташовуються в декількох місцях на маршруті забіга (деякі з них можуть бути відгорожені спеціальними заслінками-брамами). Пробіг повного маршруту, що саме по собі представляє значний ризик для життя і здоров'я, аж ніяк не є обов'язковою передумовою участі в енсьєрро. Місцеві бігуни найчастіше пробігають половину, а то й менше дистанції.

Увесь маршрут пробігу (від місця, звідки випускають биків і корів, до арени міськими вулицями) відгорожується дерев'яними бар'єрами з колод, на які досить легко видертися (або й навіть пролізти під ними), що однак не рятує бігунів від падінь і можливого травмування, в т.ч. і з боку биків.

Про початок енсьєрро сповіщає вибух петарди (chupinazo). Бики, що їх вестимуть за собою спеціально навчені для цього особини (cabestros), випускаються із хлівів та біжать вулицями, а чоловіки втікають від них, нерідко, для відчуття найбільшого ризику, намагаючись триматись зовсім близько до роз'ятрених тварин.

Вже на виході на площу арени (кінцевий пункт призначення) зазвичай утворюється найбільша тиснява, а свято надалі триває вже ігрищами з биками або телятами.

Жодне енсьєрро не минає без бодай незначних тілесних ушкоджень його учасників. Більш тяжкі поранення, а також смертельні випадки під час енсьєрро фіксуються щорічно.



Історія і поширення традиції

Прогін биків або корів, як такий, і дотепер є досить поширеною розвагою в сільській глибинці Іспанії. В деяких поселеннях, як наприклад, у Сегорбі (провінція Кастельон) прогін биків вершниками є складовою місцевих свят. Однак слово енсьєрро прийнято вживати лише по відношенню прогона биків у міських умовах, зазвичай із хлівів до арени для бою биків (тому енсьєрро подеколи виступає в ролі своєрідного прологу кориди).

Найвідоміше енсьєрро в Іспанії відбувається в місті Памплоні в період святкувань на честь Святого Ферміна (Сан-Фермін, від 7 до 14 липня щоранку). Міжнародну популярність це свято здобуло завдяки опису в романі Е.Хемінгуея «І зійде сонце (Фієста)»".

Також доволі відомим іспанським енсьєроо, т.зв. «маленькою Памплоною», є забіг биків у передмісті Мадрида Сан-Себастьян-де-лос-Рейєс (щороку тиждень, на який припадає день 28 серпня).

Поза межами Іспанії особливою популярністю користується прогін биків у Байоні (Атлантичні Піренеї, Франція).

Організації та рухи за права тварин і гуманне поводження з ними постійно влаштовують різноманітні простестні заходи і акції з метою боротьби з «жорстокими енсьєрро».

 Джерело

Будинок з контейнерів

Цей будинок зроблений зі старих контейнерів. Будівництво будинку що є недорогим, але унікальним в той же час є реальним викликом для багатьох архітекторів сьогодні. Чудовий приклад того, як можна побудувати будинок найменшим коштом це будинок, який розроблений архітекторами Клер Елен Друін (Claire Helene Drouin) і Жан-Марі Санчес (Jean Marie Sanchez).



Весь будинок побудований з 15 вантажних контейнерів. Після завершення будівництва ви ніколи не здогадаєтесь що він побудований з контейнерів, тому що він виглядає дуже модно та сучасно. Цей будинок побудували в Марселі, Франція, де ви можете знайти велику кількість контейнерів, які чекають, щоб бути переробленими і знову використаними. Мабуть найкрутішим фактом є те, що цей будинок дуже мобільний і він може бути дуже легко перевезений в інше місце.

Дизайн дисків

 

Якщо вам набрид звичайний вигляд дисків можете спробувати створити щось на зразок цих робіт. Дрібниці як завжди найважливіші :)

Декілька "time-lapse" відео

Уповільнена кінозйомка - кінозйомка зі зниженою в порівнянні з частотою проекції частотою кадрів.

Покадрова зйомка, Цейтраферная кінозйомка (від нім. Zeitraffer, нім. Zeit - час, нім. Raffen - буквально збирати, підбирати, вихоплювати; переносно - групувати, ущільнювати) - різновид сповільненій кінозйомки, при якій значну частину часу механізм знімального обладнання вимкнено, а експозиція і наступна зміна кадру здійснюється періодично. Також застосовується в мультиплікації.

При демонстрації фільму з нормальною швидкістю проекції виникає ефект прискорення руху - ілюзія більшої швидкості процесів, що відбуваються.

Голосуй за мавпу!

Трохи про політику

У листопаді 1988 року Tiao, шимпанзе, був висунутий кандидатом на посаду мера Ріо-де-Жанейро від імені так званої "Бразильської бананової партії" (яка, насправді, була групою гумористів). Як не дивно , але він зміг набрати більше 400000(чотириста тисяч!!!) голосів.
Ідеєю з мавпою в якості кандидата "партія" хотіла підкреслити неспроможність інших кандидатів, але вони аж ніяк не очікували ТАКОГО ажіотажу навколо неї. Шимпанзе, до речі, милим був тільки на вигляд - він мав поганий характер і постійно кидався чимось у відвідувачів.
Набравши 400000 голосів на виборах, а це 9.5% Тіао отримав своє законне третє місце (серед дванадцяти кандидатів:)).

У 1996 році Тіао помер, на 33 році життя. На його честь у зоопарку встановили пам'ятник, а також він увійшов до книги рекордів Гіннеса, як шимпанзе, що набрав найбільшу кількість голосів на виборах.