суботу, 20 лютого 2010 р.

Alexandros Vasmoulakis



Художник Alexandros Vasmoulakis довгий час ховався під нікнеймом ZAP51 тому що як і будь-яка людина що розмальовує будинки свого міста не дуже хотів бути заарештованим за це. Протягом довгого часу його роботи,а це окрім стріт-арту ще і різного виду інсталляції, з'являлись виключно під ім'ям ZAP51 на його сайті, але після того як він зрозумів що переслідувати його за вуличне мистецтво як не дивно ніхто не збирається відкрив своє ім'я.
Я знайшов в інтеренеті досить цікаве інтерв'ю з ним,а також після нього є кількість робіт які мені здалися найцікавішими.


Зак: Перше питання для тих, хто не знає хто ти та звідки ?


Александрос: Моє ім'я Александрос Васмулакіс, я народився в Афінах у 1980 році, навчався живопису в Афінській школі образотворчих мистецтв. На даний момент живу в Берліні.


З.: Як у багатьох митців початку двадцятого століття таких як Бальтус чи Модільяні, в твоїх роботах майже завжди присутні люди з незмінним типом обличчя. Якісь темні, з глибокими очима та обличчам як у Кафки, чи щось подібне до нього. Звідки ці обличчя? Чи вони схожі на греків?


А.: Процес починається в першу чергу з розриву сторінок із журналів, потім я збираю з фрагментів інших осіб, в основному я використовую гламурниі реклами. Наступним кроком є вибір підходящих елементів (рот, очі, ніс), а також поєднання їх з моїм власним зображенням. Насправді це колаж, але це не очевидно, тому, що в остаточному проекті все це зроблено тільки чорнилами та акрилом. Найпершою ідеєю є створити щось за рахунок знищення іншого.


З.: Ти використовуєш багато методів пов'язаних з комерційною ілюстрацією, але перетворюєш їх дуже відрізняючимися від своїх первинних цілей і повідомлення. Багато художників роблять це, але вони зазвичай перекручують це на інше повідомлення. Виглядає ніби замість того, щоб показати глядачам прості, зрозумілі повідомлення типу реклами та більшості сучасного образотворчого мистецтва ти намагаєшся знищити просте повідомлення і просто залишити людей з малюнком. Чи це так?


А.: Ну, частково так. Зберігаючи повідомлення вільним та приблизним я намагаюсь змусити глядача включити його/її власний досвід. Цей спосіб дає місце двозначності, неясності та сумнівам. Це на один крок ближче до поезії.


З.: Схоже що ти знаходишся під впливом як західної ілюстрації, так і свого роду більш мультяшної, гострої, та сатиричної ілюстрації зі Східної Європи у 70-х і 80-х. Це свідома річ? Це тому, що Греція знаходиться майже в центрі Європи?


А.: Насправді Греція знаходиться на кордоні Європи і в цілому більш схильна до східних та арабських характеристик ніж європейських. Я би сказав, що в першу чергу я став ще однією жертвою глобалізації! Мої роботи були зроблені під впливом художників і рухів з усього світу.


З.: Ти багато малюєш на вулиціх, створюєш рекламні роботи, та ще окрім цього твої роботи продаються в галереях сучасного мистецтва. Часто мені здається, що з таким художником як ти світ сучасного мистецтва має бути набагато більш консервативним, ніж світ комерціЇ. Ти не знаходиш що це так?


А.: Ні! Це залежить лише від того, наскільки добрим і ефективним є ваш галерист. Протягом майже десяти років я працював позаштатним ілюстратором і зустрічав дуже приємних клієнтів, але також дуже жорстоких. Існує певний тип клієнтів без будь-якої поступливості, це створює неприємні співпраці. Без сумніву, обидві сторони не янголи і митцям доводиться йти на компроміси, але багато лайна трапляється повсюдно. Я гадаю, що якщо ти маєш доброго галериста, то світ образотворчого мистецтва стає набагато краще і менш консервативний.


З.: Здається що на створення більшості твоїх вуличних робіт потрібно багато часу, як тобі вдається уникати арештів? Або ти працюєш переважно легально?


А.: 90% моїх робіт були створені на вулицях Греції, в Афінах. Політична та соціальна ситуації в країні ще досить вільні і це дає можливість для аномії всіх видів. Не обов'зково просити дозволу на розмальовування комунальної власності. Мене заарештовували декілька разів, але кожен раз все завершувалось дискусіями на тему мистецтва з поліцейськими, які намагаються зрозуміти що мотивує деяких художників працювати на вулицях. Іноді візити до поліцейського відділку можуть бути цікавими.


З.: Відчувається сильна схильність до геометрії в твоїх роботах. Як ти гадаєш, звідки це?


А.: Я люблю трикутники!


З.: Можеш взяти роботу, не свою власну, і сказати що ти пор неї думаєш?


Це різдвяна ялинка в Афінах у грудні '08 (докладніше тут):


А.: Хоча це офіційно не розглядається як витвір мистецтва, це справжній шедевр! Це не тільки тому, що я ненавиджу Різдво або через те що я люблю красу руйнування і насильство ... Ця вистава є відповіддю на соціальну гниль та нещире побажання щастя і це зроблено дуже різким і красномовним чином.




















Немає коментарів:

Дописати коментар